Промінчики серпня на моїй долоні... І, здається, що я літаю.
Шепіт трав із вітром, що вислизає, та стогін води.
Десь там, між сосен, блукає моя лісова душа... Співає,
Піднімаючись мріями до небес, усередину сині.
Розпростерті руки... Я говорю з натхненням... Згадую...
Тут казка живе, в її найкращих світах.
Відблиск на долоні — млість тепла чарівна... Милуюсь яскравою.
Все тут Любов... у кожних крапочках та штрихах.
Карнавал почуттів, «метелики в животі» феєрверки нагадують —
То пульсація у венах надійної, рідної Мати-Землі...
Я від щирого серця й всією душею радію... Казку вигадую
Про промінчики серпня ті, що в душі розцвіли.
~07•09•2019~
Відредаговано: 14.05.2024