Знаєш, як це бути на краю землі?
Тут палає безодня, але немає чаклунства.
На заході сонця розгоряються вугілля мрії,
Повітря пронизане світлом, наче небо без дна.
Золото торкається сині, лиже вода хмаринки... Жива дивина...
Оксамит зеленої млості килимом розмальований у груди...
А зірки... Ах, зірки!.. Кажу ж, небо без дна.
Під цим простором спокій... Вдихнеш його — не заснути!
Кров розбурхує туман, у завісі вишуканості дум,
Стежкою річка між горами... вирує, реве, кипить.
Переплетені з вічністю тиша та безтурботний шум.
Нескінченна таємниця у всьому... Ця земля — магніт!
Хочеться слухаючи - чути. Бачити! Не просто дихати — вдихати!
Насолоджуватися та радіти кожній миті дня.
Саме тут, на краю землі, справжня благодать.
Саме тут розумієш, що життя — ексклюзив! А все це є буттям!
~10•вересень•2017~
Відредаговано: 20.03.2024