Це Київ, мала! Місто великих вікон та яскравих вогнів.
Міріади доль у ньому, не тліють... Горять!
У нескінченних фантазіях вулиць свій подих вітрів.
"Маскаради" і "стрибки по вертикалі" тут ніколи не сплять...
Він - шум боротьби фарб з розірваною тишею снів.
Місцями під сонцем блиск і міраж стертих ночей.
Велике метушливе місто... але накриває хвилею сміх...
І запрошує у прірву простору, часу... і забутих тіней...
Вишуканий трепіт облич і лаштунків - радощі днів...
Феєричне повітря... Задушливий стукіт дверей...
Куполи в хмарах... Пагорбів зелений атлас... Вітер мрій...
Місто, в якому тонуть надії, але запалюються серця людей...
Місто гріхів, де свята земля, що вмита у сталь,
Ломкою уявних сходів у захід сонця та сумом війн...
Це Київ, мала! У ньому впереміш на повну щастя та жаль...
...Але саме це місто... було й буде мені найріднішим... своїм!
~9•вересень•2017~
Відредаговано: 20.03.2024