Осінь в цей край заходить дуже тихо-красиво.
Зігріває душу кольоровим листям в перехрестях дощу,
Шипінням річок, шепотом трав наповнює крила,
Та повітрям свободи віддає всю себе досхочу.
Гори вражають своєю міццю й оксамитом.
Засинають у хмарах... Полонинами душу рвуть.
Десь там бродять вітри... Тягне у незвичайний простір магнітом.
Величезні смереки линуть до неба... І розумієш: "ти зараз ТУТ!"
Природа ніби говорить цьому світу: "люби й згадуй!"
Цей дивовижний край поринає у серце осіннім теплом.
Водограй водоспадів диво казкове нагадує
В сонячних променях ніби створених чаклуном.
І закохуєшся в ці зірки й бездоганні гори,
Мальовничу красу блакитного неба, його глибину,
У тумани молочні, у воду живу й в осінні ліси неозорі.
...Та здається ніби потрапив у нескінченний сон наяву...
~14•09•2017~
Відредаговано: 20.03.2024