Тату, скажи, тобі сниться, як ти літаєш?
Як розсікаєш крилом блакитне небо?
Від темних думок і безглуздих фраз вислизаєш...
І забуваєш, де билиця, де не буль?
Як вдихаєш на повні груди зорю з вітрами?
Та як пронизаний ніжною волею світла,
Пісню співаєш про Вічне Кохання зі світами...
І відчуваєш мить падіння в рай теплого літа?
Як адреналін ковзає у венах ніжним спокоєм,
І наповнюються сенсом усі дні сподівання?
Як десь у серці потужним солоним прибоєм
Море й небо повінчані... й немає мовчання?
Тату, скажи, чи існують крила
Ті, що несуть у далечінь заповітних мрій і свободи?
Як гадаєш, чи варті такого зусилля
Ці миті в небі? Тату, скажи, тобі сняться польоти?
~18•11•2017~
Відредаговано: 20.03.2024