Я не фарбую губи... Терпіти не можу помаду.
Не поважаю, не розумію вицвілий слід.
Ніколи не роблю ставки на «треба» - це клоунада.
Зате знаю, що таке елемент, що «випав», бо вихід- не вхід.
Не хочу, щоб зі мною «з жалю» чи «з помсти».
Комарина доза, але випита вся до дна...
Якщо в рядках вогні - це гарні пісні, добрі гості.
Якщо в очах темрява - значить, розірвана тиша.
Не суджу, бо сама - нерозсудливість, дивна стихія...
Не молюся, адже не чую поклику святих небес...
Виживати у цьому світі - мистецтво чи мрія...
Ще знаю, що не буває в житті «поля чудес»...
«Вдавати дурня» - не така вже легка доля,
А в пуантах по льоду важко, як босоніж по вугіллю чи склу...
Ненавиджу, коли п'яна без алкоголю,
Зате величезний «респект» усім моїм «поводирям», що не мали жалю...
Рукостискань боюсь, як і ножа в спину...
Коли публіка видовища просить - не по собі...
Поважаю «ігри розуму» лише наполовину...
Зате вихід шукаю навіть у пустій душі...
~2016~
Відредаговано: 20.03.2024