Ти вчив посилати в небо світлі думки,
Надихатись природою, слухати вітри...
Бути самою собою... Йти з посмішкою, помічати знаки...
З кожним новим зітханням, щоб рости й цвісти...
Ти вчив бути сміливою - вірити кроками у світло,
Насолоджуватися кожною літеркою та штрихом.
Хмеліти знову і знову від квітучого літа,
Споглядаючи щирість, напиваючись сном.
Ти вчив довіряти серцю, бути щасливою,
Пояснив різницю між ЖИТИ чи лише існувати...
Подарував цілий світ... Вчив бути сонячною, бурхливою...
Ти завжди знав/розумів, як і чим мене надихнути зростати...
Ти вчив... попри все... не змирятися волею,
Осяюючи Шляхи та сенси чистим світлом очей...
Підказав, давши зрозуміти, що не з тим ми боролися...
...Саме ТИ знову навчив вірити у людей!
~2016~
Відредаговано: 20.03.2024