Збірка військового часу

Я частіше говорю з мертвими

Десь між кулями та багнетами,
Де майбутнє стирається в дим, —
Я частіше говорю з мертвими.
Я не знаю, що сказати живим.

Від надії тхне трупним розпадом,
Який тягнеться вздовж століть.
Хтось говорить пошепки з Господом —
Кажуть, так хоч менше болить.

Я і з ним говорити не буду:
Ні в цілому, ні зокрема.
«Слово — зброя» — звучить усюди,
Тільки зброя якась німа.

Не спинити ворога віршами,
Не зарадити вдовам, батькам.
Позаяк від розмов лиш гірше —
Гріш ціна тоді цим словам.

Хай мовчання за мене говорить,
Поки буду ховатись за ним.
Всі думки заберу із собою,
Розповім таким же німим.

Вже до долі ставлюсь смиренно,
Хоч міста горять у вогні.
Я брешу, що все не даремно,
Але мертві вірять мені.

Сперечатись вони не в силах,
Тож постійно говорю їм:
Як же легко, маючи крила.
Як же важко тут нам живим.

_____

24.05.2026

Джесс Вайнер

Подобається

#1447 в Різне
#249 в Поезія

Відредаговано: 20.09.2026