Неба безкрайня блакить
Вишита сонячним промінням,
Жовто-помаранчева нить
Заворожує своїм мерехтінням.
Навіть в такий погожий день
Вкотре вила сирена,
Висока імовірність удару,
Евакуйовується військова частина.
Всі залишають палатки,
Тисячі пікселів окопуються в лісах,
Кожен орудує древком лопатки
Ніби справжній шаолінський монах.
Робота скінчена,
Сонце зникло за горизонтом,
Поволі опустилась імла нічна,
Окоп є твоє спасіння і твоя домовина.
Кожен з нас мріє швидше заснути
Окутаним прохолодою ночі,
Навіки про війну забути
А зранку прокинутись та відкрити очі.
Згадати рідних та близьких,
Кохану свою дружину,
Думаєш зараз піду і все кину!
А потім в думках говориш « Я не із тих».
Сідаєш за новий вірш,
Малюєш думки на папері,
Пишеш, сподіваєшся, віриш
Що одного разу відкриєш вдома двері.
Забудеш кляту війну,
Обіймешся з сім`єю,
Але навіки матимеш думу одну
Ту яка викладена на папері…
Відредаговано: 08.09.2022