Крик офіцера

Привіт мій читачу
Зараз я звернувся до тебе
Тут не буде рифми
А лише шалена дика правда
Тож насолоджуйтесь монологом
Бо в ньому справжня істина....

Коли ти вперше опиняєшся в ЗСУ, в тебе з'являється віра у військовий порядок, в дисципліну, рівність, честь та чесність.
І ця віра в тебе рівно доти, доки ти не переступив поріг казарми.
Відразу всі люди відсіюються на 2 сорти:
1. Ті хто можуть гідно виконувати обов'язки.
2. Дурників або тих хто робить з себе дурників.
До першого типу, відносяться з корисливою повагою, на них можна пахать, бо вони тягнутимуть і за себе і за дурника.
А другий тип, а що з нього взяти?
Дурник, він дурник і є.
Але ображає ось що, те що платять вам однаково, погони у вас однакові, але ти працюєш, а він ні. 
І ти хочеш бути правильним і робити все, але розумієш, що в цьому нема ніякого сенсу.
Ми говоримо про НАТО, але нажаль ми поки НЕ ТО.
Радянський архаїзм на місці.
Нам видали лише 1 комплект форми, хоч і мають дати змінку, ми змирилися і купуємо в інтернеті форму ЗСУ, на якій написано, не для продажу.
Крали, крадуть і будуть красти, вічний дивіз армії України.
Так, хлопці добровольці, вони герої, і таких не мало. На героїзмові далеко не заїдеш.
Алкашів і наркомів 3 з 10 точно, при хороших розкладах, а  зазвичай 50 на 50.
І ти не розумієш навіщо ти тут.
Просто не розумієш!
Дам пораду, вмикайте тормозів і армії,  від цього більше плюсів ніж мінусів.

І в момент коли ти це все розумієш, ти згасаєш і тобі СТАЄ ВСЕОДНО.