Чому ми сумуємо? Чому ми плачемо,
Адже краще забути і відпустити,
Ніж душу собі ятрити…
Ми перемогли чи ми переможені,
Ідемо дорогами довгими знеможені
І чекаємо на промінь надії,
Що десь жевріє наче блискавки мрії.
Чекаємо перемін і змін у інших,
Але змінити можемо лиш себе,
Тоді чому ми переживаємо про все?
Адже життя таке непередбачуване
І доленосних речей не уникнути,
Потрібно лиш в закони буття вникнути,
Щоб сльози висохли і тихий мир зійшов,
Ти подивись- він вже прийшов!
Відредаговано: 13.11.2023