Та скільки цих ночей?
Скільки діб і виплаканих сліз?
Ти в думках моїх засів навік.
Так запав у душу, що не в силах відпустити..
Скільки я чекала? Скільки я молила?
Самотність сердце тил розриває від журби.
Чому ж покинув ти мене одну?
У ці похмурі темні сірі дні?
Коли вже ледь я не пішла на саму глибину.
Й сум набіг на очі знову коли я згадую ті щасливі дні.
Та знов чекаю. Скільки ще тихих цих ночей?
Лиш на коротеньке твоє бачене "Привіт!"..
Ніч затихає знову. Тиша б'є в плече.
Та й дзюрчить "маленьке море" моїх тихих сліз...