Та скільки цих ночей?
Скільки діб і виплаканих сліз?
Ти в думках моїх навік засів.
Так запав у душу, що не в силах
Відпустити... Біль не минає як завжди.
Скільки я чекала, скільки я молила!?
Самотність серця розриває від журби.
Чому ж покинув ти мене одну
У ці похмурі, сірі темні дні?
Коли я ледве не пішла на глибину.
Й думки про смерть ввижалися мені.
Та знову чекаю. Скільки ще ночей?
Лиш коротеньке, твоє бачене "Привіт"...
Ніч затихає. Тиша б'є в плече.
Й дзюрчить "маленьке море" моїх сліз...