Збірка "Там, де болить"

Звернення українського воїна

Ну чого ти лежиш? Вставай, підіймайся!
Хочеш не хочеш, але захищайся!
Ти прийшов воювати? Так починай!
Не потрібно здаватись в полон, так і знай!

Ваш світ там кричав, що треба вбивати,
Тепер не потрібно свої сльози ковтати.
Як Путін кричав: "Всім відавати життя".
Тепер ти щось говориш про почуття.

Ти прийшов сюди українців вбивати, 
Тепер плачеш і просиш тебе не чіпати.
Знаю, тобі страшно, адже ти теж людина,
Вибач, я помилився, ти справжня скотина!

Ви суки, нема вам більше пощади!
Дивись як гарно б'ють наші гармати.
Вас треба вбивати, і не жаліти!
А краще б усю Росію спалити!

Ніякого вам більше полону,
Вас міняли і відправляли додому.
А в наших хлопців на місці стріляли,
Малих діток в колисці  вбивали.

Коли ви нарешті вже зрозумієте?
Ви даремно навіть існуєте.
Ніколи не знати вам щастя лебединого,
Я бажаю вам смерті, усім до єдиного!

Захопили ви Київ, Одесу, Херсон?
А можливо то був лише сон? 
У когось вже мабуть галюцинація,
Так зрозумійте, на скільки сильна наша нація!

Вони верещать: "Нациська країна!"
"Там убивают русского сына!"
А в мене була лише доля така,
Скоріше убити того  хробака.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше