Збірка, що кровоточить

Діти своєї родини

Ми народились не цілісними. Травмованими. Без своєї історії, без своєї родини і без свого місця у світі. 
Хтось скаже, що в нас немає майбутнього чи, якщо чіткіше висловлюватись: не має шансу на щасливе майбутнє. 
Дехто намагається знайти цілісність в спокусах, які тільки ламають їх сильніше, забирають все, навіть те, чого не було.
Дехто шукає в людях, але отримує тільки розщеплення себе і своєї особистості. 
А дехто просто здається. Опускає руки, демонструє поразку, підіймає ілюзорний білий прапор і розмахує ним перед носами... Та ніхто й не дивиться.
Ніхто не бачить твого болю, ніхто не бачить твоєї боротьби, але усі бачать твою поразку. З усіх усюд плекають надії на твій зломленний кінець. Але, якщо ти спробуєш відшукати їх і сфокусувати на них свій погляд, наштовхнешся на відображення: таке розгубленне і зацьковане.
Глянеш на нього, впізнаючи свої риси, й заплачеш. Згадуєш, що був народжений.
Деякі обирають боротьбу. Боротьба буде їх ламати, буде ще більше відбирати. І, можливо, в кінці це все й не буде мати сенсу, бо їх не повинно було бути.
Їм не слід було народжуватись.
Вони – діти своєї родини, всі вони. Всі ті "дехто", які обирають різні шляхи. 
І бути дитиною своєї родини - це не дар, а прокляття.
Та й хто ти в ній?
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше