Збірка, що кровоточить

Чи було це здійсненням чужої мрії?

Тепер її черга наставляти на нього зброю. Дуло пістолета впевнено дивиться в напрямку його серця, точно розуміючи, яку відстань доведеться подалати кулі перед тим, як проникнути в тіло й орган. Хоча б таким чином вона зможе залишити свій слід. 

Та вони обидва знають, що вона ніколи не зробить того пострілу, який обірве їхній неіснуючий зв'язок. Тільки не так.
Рука не тремтить. 
Він підходить ближче, майже впритул, і зупиняється. Груди, які здіймаються від розміреного дихання, ледве ледве торкаються сталі. Можна навіть уявити, як вона холодить шкіру. 
Ще один подих – і Наель торкається руки Амари. Вона навіть не здригнулась, а просто продовжувала свердлити того поглядом. 
Наель повільно, керуючи її рукою, підставляє пістолет до скроні. Не своєї. Її.
—Що ти будеш робити, якщо я втілю твою мрію? – Її голос розтинає тишу, таку ж густу, таку ж застоявшуюся, як брехня між ними. 
—Обірвеш своє життя? 
—Обірву твоє, якщо хоч щось було правдою.
—Нічого не було.
Постріл забрав навіть більше.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше