Про гроші та їх рабів!

Про капіталістів, що думають ТІЛЬКИ про заробіток!

Комунізм, капіталізм,

Дебілізм, ідіотизм.

Цивілізації плід - це 

Людський послід.

Ось і все, що можуть!

На жаль не допоможуть,

Величні й розумні, 

Плавлячі безумні!

Я вас вітаю, панство
Майже як те гадство!

Проте навіть вони,

Настільки не дурні.

Я вже не знаю як,

Але для вас “ніштяк”.

Усе так швидко зруйнували,

Те, що купу років будували!

Батьки, діди і сотні “пра-”

Для вас - це все лиш гра. 

От тільки замість фішок - ми,

Звичайні люди, кріпаки…

Я вже навіть не злюсь,

І не кричу, і не боюсь…

Мені просто дуже те цікаво,

Скажи, прошу тебе ласкаво!

Ось забереш усе, припустимо,

Останні труси зняти примусимо!

І передохнемо від голоду усі…

Одне питання - що робити будеш ти?

І залишилися тільки ті багатії,

На кілометри, милі, взагалі!

От що робити, ти скажи мені,

В порожній кулі, безлюдній Землі!

Невже так весело самому?

Чи то нема біди дурному?

Невже там пилом вкрилося усе?

Чи просто дурень ти, та й все?

Війна, і голод.

Чума й холод.

Вогонь, смерть.

Біль та серця чверть!

А він все думає про гроші!

Вже голову проїли йому воші!

А він все думає як так зробити,

Щоб з тебе й з мене щось заробити.

Хоч доллар, гривню, хоч копійку!

І сам лягай у ту могилку!

Останню тільки ту білизну,

Продай за матір та вітчизну!

А він вже потім, обіцяє!

Що і про матір ту твою подбає!

Як тільки заховає він труну,

Залишить мати ту одну! 

А що - вона ж твоя, а не його.

Хоч, як чесно, хай й його!

Це ж просто мати, аж ніяк не він!

Добре замаскований той свин! 

На одну гнилу свинячу тушу,

Передишути десять душ я мушу!

По п’ять автівок в кожному дворі,

Одну дупу возять всі вони!

А ти, юначе, пане, леді, дама!

Губу тримай, бо буде драма!

Коли терпінню увірветься край,

І обрій стане чорним вкрай!

Про тих самий дуже важливих босів, що тримають на своїх плечах економіку!

Я бізнесмен,

бий мені чолом!

А як не будеш,

Тут забрудню усе своїм лайном!

Я надважливий, розумієш!

Кров економіки, ФОП.

Ти навіть і не мрієш!

Авжеж, куди тобі простому...

Та ти дивись в майбутнє,

Не озирайся тільки.

Кому важливо, що відсутнє!

Я розкажу тобі усе й про все!
 

І не важливо, що ще вчора,

Я був таким як ти та він.

Я швабру брав, що була мокра.

І мив підлогу там, де ти ходив!