Про: дурнів із владою, цінність життя.

Про дурнів із владою
(щоб мене не закрили, я уточню, про усіх дурнів із владою: хоч політик, хоч менеджер у магазині)

Ніч. Холод. Лють. Морози.

Зустріч. Голод. Суть. Погрози.

Тінь. Пам’ять. Зло та сум.

Зорі. Темрява і шум!

Я сказати, що не знаю, 

Та насправді, як гадаю,

Права тут цього не маю, 

Лише час я тут втрачаю!

Що казати, всі це бачать? 

Ідіотів нам призначать!

Що життя наше тримають,

Самі - розуму не мають!

Ідіоти, справді, є,

Серед нас оце живе!

Та чому ж воно одно -

Всім псує життя в лайно?

І я сам - отой ще дурень,

Подивіться, наче трутень!

Та ніколи не робив,

Бід я іншим і чужим!

А “оці”, неначе разом,

Сговорились і наказом,

Всім спотворили життя!

Наче в голові гниття!

І не страшен мені ворог,

Що розумний наче морок!

Не страшні мені і леза,

Що розріжуть і березу!

Я боюсь неначе грому,

Ідіота що тут всьому,

Зіпсує усе й одразу,

Гірший навіть за проказу!

Бовдурів боюся,

Скоро вже втоплюся!

Їх багато - я один!

Тут не вистачить годин!

Щоб мені тут розказати,

“Профіль” їхній описати,

Їх разом та усіх одразу,

Посадив би як заразу!

В човен всіх в один запхав,

І у море, в океан!

Їх відправив би, “хай щастить”!

І той човен - потопить!

Та не вистачить морів,

І грошей, і човнів!

Аби кожного дурного,

Від якого всі навколо,

Вже втомились всі разом,

Як від возу із лайном!

Як від дохлої тварини,

Від пихатої людини!

Від єдиного дурного,

Постраждали всі навколо!

Сотні, тисячі, мільйони,

Кожен шле йому прокльони!

А той наче не з Землі,

Біди людства не страшні!

Страви кушає смачні,

Різнобарвні, запаші!

Якщо ти і не людина,

А всього лише тварина!

Що женеться за грошима,

І не бачить, що пред очима,

Вже давно лежить могила,

Що чекає на дебіла!

Про цінність життя

Сумно щось від цього стало…

За життя, якого мало!

Не побачив геть нічого,

Не зробив я тут значного!

І не жив неначе я,

Отаке от тут буття!

З кожним роком відчуття,

Полишають серцебиття! 

Середній вік не п’ятдесят,

Половина від шістдесят

Це тридцять усього,

Отаке от тут лайно…

І найліпші роки ти,

Викидаєш наче квіти,

Що ще вчора - запашні!

Вже сьогодні - всі гнилі!