Про: "порожніх" спеціалістів, відповідальність та людей!

Про тих, хто дає підказки, коли сам не вміє!

Вагу я маю - цілих 200 кілограм

Та схуднути допоможу я вам

Мені не важко “генія” увімкнути

Не дати вам про це забути

Що я не “той он”, я аж “оцей!”

Мою роботу можна і в музей!

Бо я за якість і за результат!

Такий я маю скрізь формат!

Хоч сам я те, про що я говорю,

Далеко завжди сам і не роблю!

Та ви робіть, повірте тут мені,

Не даром ж маю думки я золоті!

І сам я можу легко втратити вагу,

Але ж тобі я краще з цим допоможу!

А ти на мене не дивись, ти мені вір!

Не став під сумнів слів моїх набір.

Мені тут прикладів не треба, відчепись!

Мені достатньо лиш теорії, змирись!

Це лиш усім навколо практика потрібна,

Майстерність - кожному тут необхідна!

В мене на все й одразу думка є:

Звучить ось так: “Правда - це моє!”

Не перейматися! Лише погодитися треба,

“Сперечатися лише у дурнів є потреба”

Тож ти погодся і дивись як я говорю

Якщо потрібно ти кажи - повторю!

Ніколи, правда, цього не зроблю

Але ідею цю я бороню!

Бо я десь чув, що так майстри,

Робили і казали “повтори”!

Я також майстер, очевидно ж?

Усім, без сумнівів, це видно ж!

То ж слухайся й роби і ти

І звісно, що нічого не кажи

Твоя роль - праця, а моя - команди

З лапши зроблю тобі я тут гірлянди!

Про тих, хто не хоче думати самостійно і брати за це відповідальність
 

Не думай сам - це небезпечно!

Тобі також це недоречно!

Твоя задача тут легка як пух -

Бути отим, хто тут з прислуг!

Роби усе мені на користь,

І відчувай від цього гордість! 

Сумлінно сточуй тут себе!

І вір, що то від серця все!

Самому думати це дуже важко

Прорахувати варіанти - тяжко!

Куди приємніше і легше,

Коли робити треба менше!

Коли дають всього одну інструкцію,

Що більш нагадує ілюзію!

Та ти не думай, то складне

Тобі дадуть лише легке.

Щоправда, те, що тут дають,

В тарілку, чесно, не кладуть!

Дають тут те, про що казали:

“Ти не чіпай, щоб не воняли!”

Скажи “Смачного”, і скоріше з’їж усе!

Бо раптом станеться - ще й думати почне!

Про те, що те, що в нього у тарілці

Легке й крихке “лайно на гілці”!

А ти що думав, плату тут знайдеш?

Чому ж ніяк ти цього не збагнеш?

Що той статут, що ти обрав,

Лиш біль та сльози у тобі плекав!

А як ти думав, ти мені скажи?

Ти ж сам не бачив, то покажи!

Не звинувачуй інших у прибутку!

Байждусть - корінь власного грабунку!

Звичайно тих, обравших сліпоту,

Будуть стригти як ту вівцю!

А той, хто бачить пастку - молодець.

Собі приємний робить він кінець!

Про людей

Усі ми різні тут тварини,