Збірка ранніх поезій

Стакато

Лиє дощ немов з відра 

Торкаючись, як на стакато, вікон

Стоїть два келехи вина 

А я оковуюся криком

 

Кричу ,душа співає вальс 

Так серце надривається в останнє 

Не хочу чути  тих я фраз 

Що кажеш їх ти на світанні 

 

Два келехи вина ,тупий букет 

З червоними квітками 

Я рву подарений браслет 

Що сплетений нитками 

 

Сижу, підлога у воді 

В сльозах яких ти  вже не вартий 

Зустрінемся з тобою на суді 

Піджак свій забери бездарний 

 

А поки навіть не посмій

Прийти до мене вечорами 

Прошу тебе нарешті ,зрозумій 

Ти вбив мене тими словами 

 

Закрию цю квартиру я на ключ

Нікого не впущу ніколи 

Закінчу цей тяжкий навчальний курс 

І з гордістю поспалю ті ноти 

 

Звичайно й ноти теї пісні 

Шо так любив її співати ти 

У вечері слова ті маловмісні 

Які розказували як кохати 

 

Забути хочу я тебе 

Розбита ваза біля мене

Всім серце я не навижу тебе 

Моє кохання тихо смеркне

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше