Ще віє приємним теплом за вікном.
Листя кружляє осіннім вальсом.
Крізь срібну вуаль я пам`ятаю,
як грав чорний рояль...
Колись ти пішов, зачинив двері за собою.
З того часу мої думки -
усі пронизані тобою.
Граю на роялі улюблену мелодію свою.
Свіча пустила парафінову сльозу.
Не забуду шалені овації,
які ми зривали на великій сцені, у залі.
О, як наші два закохані серця
танцювали під чутливу музику, що з тобою грали
у чотири руки на чорному роялі...
Мелодія сердець лилась у супроводі оркестру -
це було відчуття музичного мистецтва, зльоту.
Я відчувала кожну твою наступну ноту.
Ти насолоджувався неймовірною на роялі грою,
а я - разом із тобою.
Ти — аристократичний,
у шикарному чорному смокінгу, був на вершині.
Я - у вечірній, прекрасній червоній сукні.
Нам дарували море квітів.
Додому їхали ми в лімузині.
Продовжувався чарівний вечір -
тільки для нас двох. І зорі в небі...
Ти цілував мої плечі з келихом вина в руці...
Тепер ти - не зі мною...
Бажаю тобі щастя з іншою знайти...
Відредаговано: 18.01.2026