Настав і день цей, день печальний
І кличе обов’язок його негайний,
Ах день розлуки, щеміння в грудях моїх,
Я думаю що не забуду поглядів твоїх,
Які так мудро дивляться на мене- учать
І не передати як душевні крики розлуки мене мучать!
А я б хотіла відтягти розлуку,
Я б хтіла відстрочити неминучу серцю муку,
А то й- щоб назавжди зі мною залишився,
Та час прийшов- тобі пора,
Яка ж я рада що для тебе особлива- мені ти відкрився,
Але зараз душу заповняє туга.
За тобою хочу, забери з собою мене,
Як же я чекала тебе
І от прийшов ти у моє життя,
А тепер знов покидаєш- ідеш в небуття.
Хтів би залишитися зі мною- я знаю,
Проте чуда зараз не маю,
А ти уже від’їжджаєш.
Ох, як же страшно коли кого любиш і раптом втрачаєш!
А я міцно за руку тебе тримаю- не відпускаю,
А ти мене за плечі обіймаєш
І що я зараз відчуваю- ти знаєш,
Бо ми завжди розуміли один одного
І що любов наша вічна- сумніву жодного!
Неминуча хвилина розлуки прийшла,
Але спогади радісні у нас залишаться
І я дякуватиму за все, що вона принесла,
Чи пройде колись туга за ним- не знаю,
Та долю я покірно приймаю,
Бо вірю що доля нас ще зведе
І так що вже не розведе!
Відредаговано: 13.02.2022