Моя душа мов у клітці
І ловить диявол мене у сітці,
Вириваюсь і борюсь як можу
Лиш в християн я бачу долю схожу.
Страждає серце, сильно б*ється
І остання воля на вітрові в*ється.
Дощ іде ,змиваючи усі надії
І спопеляє вогонь людських підступностей мрії.
Ніхто нікого в світі не розуміє,
Лиш злочинами втягуючись мліє.
Усі усіх зраджують не уступаючи ні в чому
І правда щира полягає в тому,
Що люди безбожні живуть у світі цьому
І віддають себе на службу злому.
Ах, як хочеться кричати від болю
І як тут віднайти духовну волю?
Коли усі усіх втоптують в грязь
І зодягаються у лицемірну масть.
Ніхто мене не чує,
Кожен щось своє будує,
Але коли ти не такий як всі- ніхто не вчує
А лиш долю твою зруйнує.
Ісус теж був не такий як усі
Тому Його не слухалися люди,
Занадто розумними вважали себе- ходили в пітьмі
І спотикалися через гріхи усюди.
Відредаговано: 13.02.2022