Останні дні хвилин останніх,
Проникають в душу спогадами мрій ранніх,
Як же вони в душу проникають,
Останні хвилини раю спопеляють
І пронизують мене до болю,
Що приходиться круто міняти долю.
З раю в пекло наче з тепла в холод
І пожирає мене духовного спокою голод.
Як же хочеться продовжити незрівнянні ні з чим солодкі миті,
Чарівні мрії й спогади радістю покриті,
Як цього хочеться: та доля диктує нам свої умови
І доводиться надягати на себе трудів тяжких окови.
Останні дні хвилин останніх,
Кудись ідуть щастя забираючи
І притуплюють гарні спогади їх стираючи,
А серце щемить гулко стукаючи,
Мене усю зсередини мучаючи,
Але я надіюся що рай ще до мене вернеться,
В душі спокоєм ляже і в серці приємним трепетом озветься.
Відредаговано: 13.02.2022