Райське кохання

Три дні і три ночі закохані коханням упивались,

Кохання примножувати намагались.

І хай небо упаде чи грім ударить,

А він її до себе так і манить.

Вони такі щасливі,закохані,мрійливі,

А колись мрії здавалися такі мінливі,

Зате тепер вони разом,

Хоч інколи часом,

На мить зупинившись

І один на одного подивившись

Пригадують розлуку,

Як нестерпну муку.

Кохання це зламати нікому не під силу,

Несе він її на руках таку щасливу.

А він її цілує милу,

Красиву і мрійливу.

Доби без неї він не проживе

Хіба без неї він живе,

Чи дихає чи жде.

Чого він жде-до неї він іде,

Щоб розказати як сильно її кохає,

Шо кращої на світі він не знає

І що до неї він особливе почуває

Хоч і сам не знав що на світі таке буває,

Що з головою накриває.

Чи зможем ми кохати як вони?

Кохає він її за те-що все йому дає

І що без залишку йому себе віддає.

Чи буде він кохати когось ще так як її

Та зовсім ні.

Кохати вічно буде він її

Іншої  й знати він не захоче.

Не кохатиме і не ласкатиме,

Іншої ніколи він не матиме,

Бо свою єдину він кохатиме

І за нею він зітхатиме,

Ніби школяр

Дивної казки маляр.

А вона як його кохає,

Що й світу білого не знає

Як з роботи його зустрічає і обіймає

За ним вона упадає.

Як любить засипати в його обіймах

Їхнє кохання загадкове наче у фільмах

А як вона його цілує,

Мов картину малює.

А як він її зігріває,

Що вона аж зомліває,

Бо від одного дотику згорає,

Палає,кохає,тає.

По губам він її читає,

Подумки з нею розмовляє,

Таємниці всі її знає,

Глибини її вивчає,

Кожну клітинку тіла її пам*ятає.

Кохання їхнє-то шедевр

Бурхливе, але ніжне мов маневр.

Дружиною своєю він її назвав

Щастя в житті він більшого не мав,

А вона чоловіком його називає

Новий Рік з ним зустрічає,

Вже й цілу купу дітей від нього має.

Горя вони не знають,

Бо коли діток своїх обіймають,

То про усе на світі забувають,

А більшого їм і не треба.