Золотокрилі

~I~

Ніч приховала таємницю велику,

Аби можна було щось інакше зробить.

Ірея молилася, щоб ще хоч днину,

Дракониха люба змогла прожить.

Убили сімейство, єдина зосталась,

Одненьке яєчко, мов душу стереже.

Та її білокрила Клірена сконала,

Біль втрати у серці страшенно пече.

Страждала господарка, душу втрачала,

Золоте яйце з горем тримала в руках.

Попрощалася з другом - Клірен поцілувала,

А ранок прийшов, місто вже на ногах.

Подалася в мандри красуня відважна.

Яйце золоте біля тіла несе.

Немає родини, лиш малюк бідолашний,

Якого має вберегти понад усе.

Королівська родина боялась драконів.

За пророцтвом вони мали владу забрати.

Тому більшість із них померли в неволі,

А Білих – магічних, почали безжально вбивати.

Вони наділяли господаря силами,

Та підкорялись далеко не всім.

Тому за непокору Королівському синові,

Поліг Золотий, драконячий рід.

~II~

Ірея тікала, чари сліди її крили,

Та малюк дорогий вже просився на світ.

Однієї погожої гарної днини,

Ірея сховалася, простиг її слід.

До людей подалась – випробувавши сили,

Закляття в село людське занесло.

Вона через магію підібралась до людини,

Магічне зілля чоловікові голову знесло.

Чарівна водиця зоряних рік,

З ельфійських країв порятувала життя.

Впливовий вельможа став її навік,

А вона за дружину не гаючись пішла.

Тримала свій лик у секреті страшному,

Магія ховала надприродну красу.

Вона не кохала, та не казала нікому,

Лиш видивлялася край свій, у ранкову росу.

Дракончик притишився, впливало довкілля.

За матінку качка місцева пішла.

Та йшли місяці і настала та днина,

На світ народилося темне маля.

Ірея боялася, як все те пояснити,

Та історія по-своєму зовсім пішла.

Драго, ріс швидко, налякав тиху місцину,

Прославив село, як зародження зла.

~III~

Сіла верхи Ірея на Драгову спину,

Полетіла додому – дорога єдина була.

Минули століття в ельфійському світі,

Про Ірею забули, як і її ім’я.

Драконів в місцинах цих не бувало,

За цим слідкувала Королівська сім’я.

Жили відлюдно, дракон й господиня,

Та спіткала ельфійку нова біда.

Драконом був чорним, міцним та сильним,

Не золотим, як  рід  шляхетний його.

Перехід між світами зробив свою справу,

Щось у розвитку Драго не тим боком пішло.

З нічних польотів не повернулося створіння.

Важкий період чекання настав.

Ні магія, ні молитви чуда не створили?

Драго зник, на пошук красуня пішла.

У зеленому вбранні, місцини заростями вкриті

Вона ледь на галявину найближчу дійшла.

Все молилася, щоб у квітковому цвіті,

Свого вірного друга померлим не знайшла.

Чорна груда посеред зеленого гаю,

Іреї серце ножем проштрикнула враз.

Та ніяково вийшов чоловік з-за неї,