Що потрібно домовому для щастя?

Домовик сидів на кухонній шафі, звісивши ноги вниз і підперши голову руками.

- Ех, нудно, - зітхнув він, проводжаючи задумливим поглядом господиню, яка, мов зачарована, носилася по кухні. - Даремно я, для неї всю ніч каструлями гримів?

Настя ж, а саме так звали невдачливу господиню нещодавно придбаної двокімнатної квартири, готувалася до зустрічі із найкращими подругами. Вони збиралися відсвяткувати вигідне придбання жінки. Чи жарт, задешево придбати комфортабельну двокімнатну житлоплощу? Про інший бік цього питання жінка ще не здогадувалася, та й не вірила вона в різні потойбічні штуки, дурниці то все. Питання, чому у цієї домівки за малий час змінилося два попередні власники її не муляло, чи мало які в житті бувають ситуації?

Усі нічні старання домовика налякати нову господиню справді залишилися непоміченими. Настя так видихнулася за клопітом переїзду, що вночі просто вирубалася без задніх ніг. Ніякого гуркоту та тупоту на кухні просто не чула, хоч домовик добряче старався.

Домовик, спостерігаючи, як жінка сервірує стіл, кладе в духовку пиріг, виставляючи таймер на півгодини, скривився. Попередні господарі йому не подобалися, а з Настею він діяв уже за звичкою, хоч насправді дівчина йому сподобалася. Але є ж ще природнє вередування.

Коли господарка побігла наводити порядки в кімнатах, він стрибнув на підлогу. Підійшов до духовки, постояв, милуючись, як запікається пиріг і посміхнувшись, поміняв час таймера на годину. Потім розвернувся до столу, потер долоні одна об одну, лагідно засміявся, добряче посипав сіллю приготовані бутерброди, незабувсь сипнути жменьку солі і в овочевий салат.

– Ось тепер ладно. Ех, помилуюсь їхніми обличчями, аж настрій піднявся, - з повним почуттям виконаного обов'язку, він пішов у кімнати за Настею, насвистуючи веселу пісеньку. - Потрібно вже зараз подивитися, чого куди переставити слід, а що взагалі сховати. А то взяли манеру, не познайомившись з домовиком, свої порядки наводити відразу у хаті. Ходять тут, ходять тут усілякі! – бурчав домовик собі під носа. – Ось раніше був час, раніше був порядок, а зараз люди від рук відбилися зовсім!

**********

Настя сиділа на роботі, вдихаючи аромат гарячої кави. Це була вже друга чашка, яка не надто допомагала позбутися сонливості. Робота зовсім не клеїлася, страшенно хотілося спати, ще засмучувала невдала вчорашня зустріч із подругами. Пиріг згорів, добре Кіра торт принесла із собою. Та й з тим оказія, мало не трапилася, треба було дівчині послизнутися на рівному місці, смачно приклавши упаковкою з солодощами об кахельну підлогу. На подив торт не постраждав, так змастили трохи, прикраси зверху. Закуски вона всі примудрилася пересолити, так що задоволеною і ситою виявилася тільки друга подруга Наталка, яка була глибоко вагітною, і в неї був відсутній смак. Ще б пак! Вона примудрялася, їсти вишневе варення, закушуючи солоними огірками.

- Настюхо, ти чого похмура ? Не виспалася? – Спитала літня жінка. Стіл Валентини Петрівни стояв навпроти неї.

– А може, у неї особисте життя нарешті налагодилося, – подала голос Тетяна, ще одна колега, що відрізняється сварливим характером, вона любила перемити чужі кістки за спиною їхнього власника. - Недарма ж нові плаття купує, - розвернулася жіночка до Насті. - Мені зелене сподобалася, дай поносити, воно на тобі все одно погано сидить.

– Дурна ти, Тетяна, – похитала головою Валентина Петрівна. - То що сталося? Чи переїзд просто вимотав?

Валентина Петрівна жінка у роках, давно вже на пенсії, але з роботи не йшла. Користувалася повагою за свій досвід і добрий характер.

- Щось у мене все з рук валиться. Вчора з дівчатами хотіли посидіти відсвяткувати. Так я пиріг спалила, їжу пересолила. Ще вночі коробки, які в іншій кімнаті поставила, всі попадали, поки туди-сюди, порядок наводила, загалом, не виспалася, – Настя зітхнула. - Вранці проспала, будильник не почула. Речі як на зло знайти не могла, а ви знаєте, як Єгор Петрович не любить коли спізнюються. Загалом, день не склався з самого ранку.

- Наврочили на тебе Настя, - Тетяна зі знаючим виглядом розвалилася на своєму стільці. - Хочеш я тобі номер такого екстрасенсу дам, вмить його зніме. Ще погадати може.

- Дурість говориш, - похитала головою Валентина Петрівна, суворо дивлячись на Тетяну.

- А, що, я говорю, - обурилася та. – От ви, Петрівна, самі не живете та іншим не даєте. Поступіться місцем молодим і перспективним.

– Таня, якщо хтось і наврочив, то крім тебе нікому, у нас тільки ти тут головна змія, – примружилася Валентина Петрівна. – А видавати свого двоюрідного брата за екстрасенса вкрай некрасиво.

- Та, що ви розумієте, - обурилася Тетяна, червоніючи як помідор і схоплюючись зі свого стільця.

- А то й розумію, що ти так грошей заробити хочеш. І прилаштувати свого недолугого братика. – Валентина Петрівна не мала почуття такту, часто ставила людей у ​​незручне становище, висловлюючи вголос усе, що думає про них. - Мені вистачило, коли відпоювала Оленьку з бухгалтерії валеріаною і випроваджувала цього лиса з її будинку, тільки загроза виклику поліції і подіяла.

- Та ви. Та він їй хотів допомогти. Що ви знаєте про тонкі матерії, про енергії!? Та там таке прокляття було, за місяць не впораєшся, – Тетяна ще більше скипіла. - Карга стара, - вискочила вона з кабінету, насамкінець стукнувши дверима.