Не можу, ах не можу.
Все руки не доходять, все розум не дає.
Все хочу я писати, але немає на то сили.
Йдуть дні, а за ними - тижні.
Як пройшов цей рік? Чи був він взагалі?
Чи, може, то лишень іллюзія, обман у голові...
А як пройде наступний? А як пройде життя?
Нічого - ще трохи почекати.
Почекаю трохи, і буду вітати я наступні ті роки, що підуть за цим.
Лягаю уночі і "завтра все зміню".
Завтра буде мені милим.
Завтра буде мені життям.
Проте потрібно жити зараз.
Чому ж згадаю про це я тільки потім, коли вже буде пізно...
Вірш написано 16.12.2024