Вона жила й дихала віршами.
Її кохали, били й руйнували.
Для когось музою вона була,
А для когось — карою земною.
Вона ж лише жила й цвіла,
Як квіт весняний і білий.
Вона натхнення звідусіль пила,
Як трава воду поглинає з джерела.
Відредаговано: 03.04.2026