Коли падають вогні.
Вони іще живі.
І серце мерехить життям.
За мить когось вже нема.
І опустілім і холодному тілі,
Де колись була душа.
Тепер лише холодна пустота.
І не зігріють більше обійми.
І слова більше нічого не варті.
Все важливе тоді,
Коли душа метеликом мерехкотить.
У тілі спраглим до життя.