Ми не зустрінемось завтра з тобою.
Ми зустрінемось тією холодною зимою.
Тією самою, що зосталася з нами
Попри втрати, розпач і біль
В потім я знову відчую легкість
Бо весною я знов ожуву, як та квітка.
І я ніби метилк, до сонця полечу.
І серце пісню, шаслуву буде співати
А там вже й літо настане.
Я й думати про все перестану.
Я буду знову сміятись й плакати.
І просто радіти життю.
А потім прийде холодна осінь.
На серце важенько наляже туга.
Я забула про свою яскраву весну.
Про ночі ті довгі, що були без сну.