Про що вони мовчать? Чому для нас вони німі?
Заблукані втрачені й забуті
Поміж світами душі.
Вода схвильовано мовчить,
Бо знає ,що не вгамує їхню спрагу.
Вогонь вже не зігріє їхню душу.
Він вже погас залишив тільки попіл.
Земля холодна і пуста.
Вона вкрила холодні їх тіла.
І більше не лишилося нічого.
Ні спогадів ні болю ні жалю.
Немає навіть каяття.
Та хто вони такі, що зруйнували їхню долю?
Пішли усупереч любові?
Тепер цього ні хто не знає.
А якщо і є такі що знають.
Вони усі мовчать.
А якщо вони кричать.
То зовсім не проте...
Таємне залишилося таємним...