Ти спитаєш мене:
"Як помирають не твої люди?"
Я тобі відповім:
"Повільно в твоїй голові."
Так помирали й усі «не мої».
Ти — тілом із ними,
Але душа вже далеко.
І ти — вже не та.
Та я бачу - і пам’ятаю,
І душа моя не мовчить,
Бо кожен «не твій» - це чийсь світ,
І кожне життя - це пісня, що без кінця.
17.06.2025