Збірка номер 7

8. Фенікс.

Я із попелу постала росою.
Я крізь камінь знов проросту.
Я босою буду йти.
Я крізь простір повстала.
Я вже більше не впаду.
Я дозволила собі програти.
Щоби знову собою стати.
Не могла я ночами спати.
І думати перестати.
Але тепер я зможу собою стати.
Бо не так просто з попелу повстати.
Я забуду про біль втрати.
Я не буду думками собі докучати.
Ти не забув про мене мовчати.
Я не буду тебе пробачати.
Я не буду просто спостерігати.
Тепер я буду руйнувати.
Бо я не вмію відпускати.
Бо так не людяно було зі мною поступати!

14.12.2024

Крісті Ко

Подобається

#1656 в Різне
#321 в Поезія

У тексті є: роздуми, відчуття душі, вірші як почуття

Відредаговано: 03.04.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись