Ми радість заховаємо всередині.
Не ті часи зараз, не на часі.
Для щастя ми залишимо відкритим вікно.
В ночі знову все засне тихим сном.
Твої думки блукають ніби в полі.
Душа тихесенько радіє волі.
Колись тут було все знайоме до болі.
Нам лиш не вистачало взаємної любові.
Тепер тут багато пролито невинної крові.
Й птахи вже не щебучуть на своїй мові.
І ти не обриваєш мене на кожному слові
Колись тобою було сказано доволі.
Але я й досі сумую по твоїх долонях.
По твоїм гарним скронях.
Ми ніби і вільні, але ми в неволі.
В полоні нерозділеної любові.
3.09.2024