Збірка номер 7

Дотик любові

Ми радість заховаємо всередині
Не ті часи зараз, не на часі
Для щастя ми залишимо відкритим вікно.
В ночі знову все засне тихим сном.

Твої думки блукають ніби в полі
Душа тихесенько радіє волі
Колись тут було все знайоме до болі
Нам лиш не вистачало взаємної любові.

Тепер тут багато пролито невинної крові.
Й птахи вже не щебучуть на своїй мові
І ти не обриваєш мене на кожному слові
Колись тобою було сказано доволі

Але я й досі скучаю по твоїх долонях
По твоїм гарним скронях
Ми ніби і вільні, але ми в неволі.
В полоні нерозділеної любові.

Kredo

Подобається

#386 в Різне
#23 в Поезія

У тексті є: думи що стали віршами, відчуття та почуття

Відредаговано: 03.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись