Ми радість заховаємо всередині
Не ті часи зараз, не на часі
Для щастя ми залишимо відкритим вікно.
В ночі знову все засне тихим сном.
Твої думки блукають ніби в полі
Душа тихесенько радіє волі
Колись тут було все знайоме до болі
Нам лиш не вистачало взаємної любові.
Тепер тут багато пролито невинної крові.
Й птахи вже не щебучуть на своїй мові
І ти не обриваєш мене на кожному слові
Колись тобою було сказано доволі
Але я й досі скучаю по твоїх долонях
По твоїм гарним скронях
Ми ніби і вільні, але ми в неволі.
В полоні нерозділеної любові.
Відредаговано: 03.09.2024