Збірка Моїх Віршів

Хмари

Бува, от дивишся на хмари —
У них в усіх різні шляхи.
Відчуваєш справжні чари
Й дивуєшся, які ж вони.

Та дещо не дає покою,
Спливає щось у голові.
Течуть швидко думки рікою —
Кого ж нагадують тобі?

Їхнє життя — одні етюди,
Своя історія й провал.
Ці хмари зовсім наче люди,
І в кожної власний фінал.

Хтось свіжий, вільний та легкий,
Він сильний серцем та душею.
А інший по життю бридкий —
Напруга змішана з брехнею.

Бувають ті, які лякають —
Великі, темні та страшні.
Але в душі найбільше мають
Любові й щастя навіки.

От зовні тихий бідолаха —
Всі наче люблять, поважають...
Але в душі не має блага!
Його страшні думки вбивають.

То ж...

Хмари зовсім наче люди.
По різному всі добрі та й...
Життя їхнє — одні етюди,
Хоч із слізьми спостерігай.

Подобається

#898 в Фантастика
#160 в Антиутопія
#1531 в Різне

Відредаговано: 04.07.2026