Коли малі волошки в полі,
Що все життя росли на волі,
Враз опиняються в тіні,
А їхній луг увесь в крові.
Коли значні військові штаби
Перечавили всі кульбаби,
А трави вм'яли у мастилі,
Бо луги їм зовсім не милі.
І враз галявина яскрава
Місцем війни і болю стала.
Зелені, білі та блакитні
Враз стали темні та огидні.
А луг, що був для когось домом,
Покаже сльози та утому.
І, може, битва врешт мине,
А луг той знов не зацвіте.
Гарні квіти, коли чисті,
І пелюстки у них барвисті,
Коли над ними сонце й хмари,
І все навколо наче мари.
Гарні, як дивляться на волю,
Не бачать ненависті й болю,
Коли немає стресу й жаху,
Коли життя без краплі страху.