Збірка Моїх Віршів

Тихо ридати

Кожен ранок встаю, і вже уявляю
Про те як прекрасно твої очі сіяють
А на одинці, одні тільки туги
Мозок кипить від тої напруги.

Природньо-прекрасна, тиха забава
Така неповторна, безмежно яскрава
Можливо мені вже складно чекати?
Може й не хочеш вже ти мене знати?

Дуже повільно, ходьбою, ледь-ледь
Крокує за нами жорстокая смерть
А перед нею страшніші муки
Самотнє життя, і біль від розлуки

А щоб не страждати від тої утрати
Ми маємо сильно себе заганяти
Маємо знати, те що можемо мати
І серед чужих собі тихо ридати.

Подобається

#296 в Фантастика
#40 в Антиутопія
#495 в Різне

Відредаговано: 11.06.2026