Десь у темних печерах,
Серед високих гір,
Там, де не ведеться
Жоден дикий звір.
Звичайному люду туди ані крок, Бо водиться там лише кілька істот – Незвичний, ніякий підземний народ
З незвичною назвою "Стемнілий гроґ".
Сумні в "гроґі" люди, Такі вони всюди.
Жадібні скнари та підлі паскуди.
У них кожен каже: "От я..." – Тоді б я..."
Та просто сидять собі з дня до дня.
Але тільки доля дає їм шанс – насіння та родюча земля!
"Та нащо обробляти ту землю вашу?
Це ж лише даремна трата часу!"
"Дайте мені хліба!" "Дайте мені м'яса!" "Боже, яка жорстока доля наша..."
І так кожен день цей народ помирає. Лиш жаль викликає, і мовчки страждає. Усіх звинувачують у своїй же біді,
А самі сидять у холодній тіні.