Збірка Моїх Віршів

Ось-так воно

Мені страшно, мене трусить,
Поки всі навколо тусять.
Грає музика, чути сміх —
Не розумію їх усіх...

А я сиджу в кутку, скрутився:
Як я тут знову опинився?
Колись поставив хрест — і все...
І так мене всюди несе.

Ну не хочу я тут бути!
Не хочу сміх дитячий чути!
Мені не треба цих емоцій —
Хочу сидіть в своєму боці.

Колись любив, але давно —
Сьогодні час складний.
Чому я з ними тут? Чого?
Чи це я такий чужий?

Ні! Робити буду, що захочу:
Не буду спать посеред ночі,
Буду вірші тихо писати —
Більше я ні кроку з хати!

Ось що весело, що гарно —
Не витрачатиму час марно.
Та щось по серцю сильно б’є —
Може, я самотній вже?..

Так, я самотній, ледь не загинув.
Але ж хто у цьому винен?
Може, той старий мій друг,
Що був зі мною у недуг?

Ні. Сам себе сюди загнав,
Закрився, друзів геть прогнав.
Ніхто не винен, та все одно —
Я зрозумів, як це воно.

Прошу пробачить, зрозуміти,
Хочу спілкуватись я уміти.
Але всім вже все одно...
Сам винен — і ось так воно.

Подобається

#296 в Фантастика
#40 в Антиутопія
#495 в Різне

Відредаговано: 11.06.2026