Десь чув я цікаву легенду:
Про світ дуже гарний, простий.
Там всі люди щасливі і добрі,
Та дуже яскраві зірки.
Але як би не було там добре,
Найкраще у світі — це ти.
Підніми очі до неба,
Подивися на потребу:
Жити спокійно й щасливо,
Бо ти для мене важлива!
Скільки мене не благала,
Скільки тобі не казав,
Назавжди ти — моя кохана,
І в цьому проблема твоя.
Ось так буває в цьому житті:
Вчора звичайний день був,
А сьогодні вже — ні.
І хто б не думав, як це воно —
Триматись за руку, ходити в кіно...
З ким не буває, що не трапляється,
Але життя таке — не забувається.
Підніми очі до неба,
Подивися на потребу:
Жити спокійно й щасливо,
Бо ти для мене важлива!
Скільки мене не благала,
Скільки тобі не казав,
Назавжди ти — моя кохана,
І в цьому проблема твоя
Новий день, нова пригода,
Звісно, на вулиці хороша погода.
Як це прекрасно — відчувати свободу!
Як це приємно — бути з тобою.
І хоч не знаю я, що буде далі,
Та все ж неодмінно — це не погано.
Мені дуже добре, тобі так само,
Будемо чекати разом на ранок.
Підніми очі до неба,
Подивися на потребу:
Жити спокійно й щасливо,
Бо ти для мене важлива!
Скільки мене не благала,
Скільки тобі не казав,
Назавжди ти — моя кохана,
І в цьому проблема твоя.