Розумний ліфт

Аня прийшла зі школи в дуже кепському настрої. Три двійки в щоденнику були для цього більш ніж вагомою причиною. Мама про це ще не здогадувалася. Вона поставила перед дівчинкою тарілку борщу.

— Як справи у школі? — спитала вона.

— Мамо, потім. Можна я поїм спокійно, без скандалів? — попросила донька.

Після цих слів мама здогадалася: справи не надто добрі. Але заважати їсти не стала.

— У нашому під’їзді встановили розумний ліфт, — сказала вона. — Ти вже на ньому їздила?

— Ні, я підіймалася сходами, — відповіла Аня.

Закінчувала обід вона вже повільніше, з дуже задумливим обличчям. Вихлебтавши з тарілки рештки поживної рідини, дівчинка схопила шкільний рюкзак і вибігла з квартири, залишивши маму в повному здивуванні.

Новий ліфт виявився дуже гарним: сучасний технологічний дизайн, купа миготливих кнопок, інтерактивний екран із мікрофоном і відеокамерою — усе це свідчило про те, що ліфт і справді на багато здатен.

— Добрий день, — пролунав голос із динаміка. — На який поверх вам потрібно?

— Восьмий! — відповіла Аня, облизнувши губи від хвилювання.

Ліфт повільно поїхав угору, не виявляючи жодних ознак особливого розуму чи кмітливості. Між сьомим і шостим поверхами дівчинка раптом натиснула кнопку «стоп». Ліфт зупинився.

— Щось сталося? — запитав він, маючи на увазі несподівану зупинку.

— Нічого особливого, — відповіла Аня. — Просто я хочу дізнатися, наскільки ти розумний.

— Зрозуміло, — сказав ліфт. — Я розумію вашу цікавість, юна пані. Сказати вам температуру на вулиці? Хочете дізнатися, з яким рахунком учора зіграла наша збірна з футболу? Або просто надати доступ до інтернету?

— Ні, це все не те, — відповіла дівчинка, порпаючись у шкільному рюкзаку. — Ти будеш розв’язувати моє домашнє завдання!

— Але ж ліфта чекають інші мешканці під’їзду. А ми стоїмо між поверхами. Це неправильно.

— Тоді розв’язуй домашку швидко! Перестань базікати й слухай умову задачі!
З пункту А в пункт Б їхав велосипедист…