ФАНТАСТИЧНІ ВІРШІ

Вартовий і димний портал

Старий Вартовий раз пішов
Збирати сяйво до сусіда і — "Агов!"
Гурба стоїть, волає сильно!
Старий застиг. То що ж там? Пильно

Вдивлятись став, та рушив ближче,
А там портал димить, мов попелище.
Застигли всі, і погляди, немов на плаху,
Не ворухнуться — стиснуті ланцюгом жаху.

Один волає: "Ледь вискочив! А, бачив! Бачив!"
"То пекло там!" — вже другий впевнено зазначив.
Приречено волає третій і реве:
"Істота, більша за планету, сюди йде!"

Вартовий бороду чесати — дійсно здивувався...
Що за істота? Жахливий Рай давно вже відбрехався!
Ту погань треба бачить самому!
Що чесним людям вже додала сивину!

Минувши стислий жахом натовп, стрибнув
у портал, і вмить застиг, немов заснув!
До Бога Творчості привів портал. А той
На Місяці сидів, курив, хитаючи своєю головой.

"Ти ба дива!" Що навіть і таке буває!
Бог Творчості із люльки тихо дим пускає.
Сидить собі на Місяці, хитає головою,
Не знає, який вже жах сковав людей гурбою

Вартовий тихо повернув назад,
Не всі із сутністю цією мають лад.
Тепер він всім розкаже, хоч сто крат:
Бог Творчості — не жах! І кожному митцю він рад!

Маленький Бог 

На перехресті Всіх Світів
В слом’яній веселій кацпі
Сміхаючись, і сам собі радів
Маленький бог, огорнутий світанцем

Він пензлем, наче олівцем
Нові Світи старанно творив
І наче рибу, пійману живцем
Кидав у Всесвіт, наче в воду

Прийшли до нього Темні Боги.
- «Навіщо ти добра Багато твориш?
Це викликає в нас страшні тривоги
Потужне дуже, і нічого з ним не зробиш!»-

Сміхнувся Бог в веселій каці
Загрозливо смикнув рукою!
Весь Вимір затремтів в страшному танці
Первинна Темрява усіх окутала собою

В екстазі затремтіли Боги
Омріяний Первинний Морок
Торкнувся їх, без остороги
Почали жерти Першій Ночі Сполох!

Прийшли до нього Світлі Боги.
- « Що ти накоїв з усіма Світами?
Нажерлись Темні, і без остороги
Лютують над Осяйними Містами!»

Сміхнувся Бог в веселій каці
Омріяно смикнув рукою!
Весь Вимір затремтів в омріяному танці
Первинне Сяйво всіх окутало собою!

Прийшли до нього Темні й Світлі Боги.
І мешканці з перетину Світів
- « Ми всі зібрались висунуть вимоги!
А головна з них -Геть на Край Світів!

Що за істота? Якої Божої породи?
Що Злі і Добрі Боги Давнини
Отримують від тебе нагороди
Хоч не приймаєш нічиєї сторони!

Обурені й налякані усі тобою!
Йди геть від наших всіх осель!
На Край Світів іди своєю стороною,
Або накинемось на тебе звідусіль!»

І плакав Бог скитаючись в вигнанні
Немов потвору гнали звідусіль!
На відпочинок, в Місячному сяйві
На астероід Бог наш впав без сил

А поряд дід усміхнено питає:
- « Що, хлопче вигнали з усіх Світів?»
- «Так!» - жалібно Бог сльози все роняє
А дід погладжує його по голові

- « Ну то нічого. Так буває..
Вони ж усі напугані й дурні!
До речі, я Бог Творчості,
Як тебе, хлопче Всесвіт називає?»-
- « Филл...»

                 НАД 

Пісня перша. Пісня Темряви

Грайливе сяйво, що з небес

Сюди не може досягнути

Немов принцеса із принцес

Але злим Роком в темряву закута..

Життя вирує - руку простягни!

...закуті руки в темні пути...

Усі вважають донькою Небес!

..а Морок втиснувся у груди...

Вважала : доля іспити ії шле..

Вагалась, мріяла, страждала!

А Морок крізь життя пливе...

І Темрява саваном закривала..

Вона благала, плакала, молилась!

А Морок ще щільніше накривав

Її, хоч як потужно з ним не билась...

Вона програла...І до себе він її забрав...

Спитала Бога : - «Чому Я?!!-

А відповів жахливий Морок:

- « Тому, що ти завжди була моя!

Найкраща — наче зірки сполох»-

Вона жахнулась закричав:

- « А рідні, і кохання,і сім’я?»-

Сміхнувся Морок, закивав:

- « Все буде те..Але І Я!»-

-« Ні! Ні, я всім розкажу, що ти є!»-

- « Давай но, спробуй пояснить,

як в тобі Морок розквітає!

Як демон в животі сидить !»-