Де серце що тьмяніло,
Ти мене в ліси водило,
Джерело води святої шукало
І на струнах арфи грало,
Крізь роки знання несло
І додому в небо привело
Й хоч не раз, те серце, помилялося і страждало,
Але врешті-решт все за Бога віддало.
Втративши надію в людей,
Відмовилося серце від почесті й помпей
І дорогу до вічного шукати стало,
Ніщо крім віри і любові більше не тримало,
Да буде нині в серці так як Бог постановив,
Бо він мене нову в випробуваннях породив,
Тепер іншого життя не уявляю,
Завдяки Господу все необхідне маю
Й радію життю бо серце крихке оновилось,
Все вчасно, все як має бути: нічого не спізнилось!
Відредаговано: 15.02.2022