Світі слів де немає тиші,
Пролунала тиша навкруги.
Перестало все дзвеніти,
Гори та моря.
І ця людина стоїть!
Чекає мить життя свого,
Що сіре навколо неї,
Лише небо майорить,
Немов як фарба акварельна,
Що розлилася на папері.
І тут звук птахів,
Що лунає їхня пісня,
Їхня мелодійна що живе!
А далі, а далі Ти стоїш,
де не знаєш сам.
Лиш дивитися на хмар,
Що збирається дощити,
І лине дощ,
І ці каплі падають в обличчя,
А ти стоїш та думаєш,
Про звуки слів складних,
Що не сказали ми.
Відредаговано: 27.08.2026