Одинока, але вільна
У словах тих моїх.
Що стала я одна однісінька
Загублену світі слів,
Що лунає берег морів,
Тих шумних словах їх.
І молитва та дурманить,
Що робить діло всіх!
Слово, а ти слово,
Що болить душі,
Що пронизує і лунає,
І болить пропадає,
У молитві слів
Тих шумних моїх,
Що стала — одна!
Відредаговано: 27.08.2026