8

Вранці, коли Анжеліка пішла за кавою, до Мирослава знову зайшов поліцейський, якого чоловік бачив вночі під час оформлення документів.

- Доброго ранку, як Ви?, - слідчий причинив за собою двері і, після взаємного привітання, сів біля ліжка на стілець. - Я хотів деякі моменти прояснити, мені сказали, що ви сьогодні повертаєтесь до столиці.

- Так, скоро за нами приїдуть, - кивнув Мирослав. - Я Вас слухаю.

- Можливо мої запитання будуть трохи особистими, але для повної картини я змушений їх задати, - почав слідчий, витягуючи блокнот. - Ви з пані Анжелікою близькі?

- Вибачте?, - Мирослав вигнув брову, здивовано поглянувши на співрозмовника.

- Обвинувачуваний сказав, що ви з дівчиною перебуваєте у близьких стосунках, - зітхнувши, пояснив полісмен. - Він заявив, що пані Анжеліка сама спровокувала його на інтим, покликавши вночі за собою в коридорі. А під час самого процесу на сходи увірвались ви і накинулись на нього, наче все, що сталось потім, було самозахистом.

- Ну, а Вас свідчення самої дівчини не хвилюють?, - поцікавився Мирослав.

- Медбрат сказав, що вона свідчить проти нього, через те, що боїться і намагається виправдати свого коханця, - знизив плечами чоловік.

- Дурня якась, - похитав головою брюнет. - Ми з Анжелікою познайомились після аварії, в яку потрапили під час сильної зливи декілька тижнів тому. До цього я її не бачив. Моя дружина в комі, син не може ходити. Я погодився на допомогу її родини, так як вони мають можливість її нам надати і Ліка вважає себе винною в тій аварії, хоча я думаю, що основна провина на мені.

- Ліка, - смакуючи скорочене ім'я блондинки, повторив полісмен. - Все ж таки вона вже не просто винуватиця аварії і випадкова знайома.

- Так, ми потоваришували за ці тижні, - кивнув Мирослав. - Дівчина вирішила підтримати нас і не повернулася до міста. Вона перша кого я побачив після повернення до свідомості.

Знаєте, коли вас незнайома людина годує з ложки, підтримує, намагаючись дати напитись води, чергує декілька ночей біля ліжка, коли у вас пошкоджена селезінка і ви постійно втрачаєте свідомість після операції... це якось викликає довіру і зближує. Ліка мені дійсно вже не чужа і симпатія між нами є, це очевидно, але в інтимних стосунках я з нею не перебував.

- Хм, зрозуміло, - кивнув полісмен, швидко щось записуючи. - А як щодо добровільної згоди пані Анжеліки на стосунки з цим медбратом, її так званої провокації?

- Не можливо, - хитнув головою Мирослав. - Я прокинувся серед ночі, так як рано заснув, думаю чергова медсестра зможе це підтвердити, адже перед відпочинком вони проходять по всіх палатах, вимикаючи світло, якщо пацієнти вже заснули. Десь з годину я просто роздумував над подіями, які перевернули моє життя з ніг на голову, а потім почув крик в коридорі і кинувся перевірити що там. Далі шум у відгалуженні біля дверей на сходи, дивне сичання і стук дверей, які зачинилися. Що було після цього Ви вже знаєте, я побіг на той шум і побачив як цей збоченець-медбрат намагається заволодіти Анжелікою.

- Угу, так, це є в свідченнях, - кивнув слідчий і підвівся. - Що ж, дякую за інформацію, Ви розвіяли деякі мої сумніви. Я теж думав, що цей хлопчина намагається захиститись, але після його нічної сповіді, в якій він вихвалявся своїми інтимними досягненнями, віри йому вже не має.

- Дякую, - кивнув Мирослав, слабо посміхнувшись.

- Гарної вам дороги і швидкого одужання родині, - потиснувши руку брюнету, сказав полісмен. - Якщо будете винаймати адвоката, то передайте йому мій номер телефону, я забезпечу вашого представника необхідною інформацією.

- Адвоката вже відправив батько Ліки, він буде нас обох представляти в цій справі, все ж таки вона потерпіла сторона, - відповів Мирослав. - Так що, думаю він навідається до вас у відділок вже сьогодні.

- О, тим краще, - кивнув чоловік і пішов до дверей. - Візитки я вам вчора залишив, якщо щось буде потрібно - звертайтеся.

- Дякую, прощавайте, - кивнув Мирослав, відкидаючись на подушки.

Через декілька хвилин до палати повернулася Анжеліка.

- Мені медсестра сказала, що в тебе поліція і що слідчий хотів поговорити наодинці, - сказала дівчина, поставивши картонні горнятка з кавою на тумбу. - Тому я чекала в коридорі. Все нормально?

- Так, він запитував чи могла ти спровокувати того збоченця на інтим і чи ми з тобою в близьких стосунках, - розповів їй Мирослав про ціль візиту полісмена.

- І що ти йому сказав?, - запитала Ліка, нахиляючись до брюнета за поцілунком.

- Правду, - знизив плечами чоловік. - Що спровокувати ти не могла, детальніше пояснив як саме я почув вашу боротьбу в коридорі. Що ми познайомилися після аварії, розповів про твою підтримку і про те, що ти вже мені не чужа. Навіть про взаємну симпатію сказав, не люблю обман.

- Зрозуміло, значить я тобі просто симпатична і в нас платонічні взаємини, - лукаво посміхнулася Анжеліка, виділяючи з загального тексту те, що цікавило її найбільше.

- Ну, в якійсь мірі так і є, - кивнув брюнет, вглядаючись в зелено-сині очі співрозмовниці.

- А я думала, що ти мене все ж таки хочеш, а не просто симпатизуєш, - в очах Ліки затанцювали бісенята і вона ще ближче схилилася над Мирославом, починаючи розстібати ґудзики тонкої сорочки, яку носила з чорними бриджами.

Мирослав перевів погляд нижче і ковтнув слину, спостерігаючи за рухами своєї спокусниці. Він неодноразово помічав, що Ліка не носить білизну під верхнім одягом, а зараз йому це продемонстрували ще детальніше.

Дівчина подалась вперед, завершивши боротьбу з ґудзиками і розкриваючись перед жаданим чоловіком.

Мирослав торкнувся до ніжної шкіри рукою і провів пальцями вниз до паска, який обхоплював струнку талію Анжеліки.

- Ні, не зараз, - хитнув головою брюнет, притягуючи до себе коханку. - Я тебе хочу, ти права, але так не можна.

Анжеліка лягла поруч з Мирославом на ліжко і важко зітхнула.