1

Легкий теплий вітерець промайнув крізь прочинене вікно і заплутався у довгих гардинах, які одразу почали розгойдуватися.

Аромат заварної кави та троянд лоскотав ніздрі і ранок обіцяв бути приємним.

- Кошенятко, прокидайся, - Мирослав ніжно провів рукою по волоссю дружини, торкаючись її губ невагомим поцілунком. - В когось сьогодні День народження і телефон весь ранок миготить від повідомлень.

- Ммм, - Олена відкрила очі і, примружившись, глянула на чоловіка. - Привіт.

- Привіт, вітаю тебе зі святом, - Мирослав подарував коханій усмішку і знову поцілував її.

- Мааам, вітаю, мааам!, - до кімнати влетіло мале торнадо. - Я тобі листівку намалював!

Петрик в одну мить заскочив на ліжко до батьків і, поцілувавши маму в щоку, простягнув їй аркуш паперу, з очікуванням вглядаючись Олені в очі.

- Дякую, янголятко моє, - жінка обережно взяла яскраво розмальований папір. - Так, що тут у нас?

- Дивись, - хлопчик зручніше вмостився біля матері і почав показувати пальчиком на елементи свого малюнку. - Ось це ти... тут поле з квітами... сонце і хмари... дерева... а ось тут ми з татом несемо тобі букети на день народження.

- О, чудовий малюнок, - закивав Мирослав. - А чому сонце зелене?

- Ну, ми ж дивились через зелене скло на сонце, коли їздили на відпочинок, його ще страшна тінь з'їсти хотіла, - задумливо сказав Петрик. - Ти ще казав, що зтемряне воно було... чи якось так...

- Сонячне затемнення, - кивнув чоловік, згадавши їх минулорічну поїздку на Середземне море.

- О, точно, - радісно закивала дитина. - А ти мамі подарував вже свій подарунок? Вона знає?

- Тааак, що це я маю знати?, - Олена примружилась і почала уважно розглядати своїх хлопців. - Ви змовились і я про щось не знаю?

- Так, в нас з татом велииика таємниця була, він її тільки мені розповів і я мовчав, бо це тобі на день народження сюрприз!, - гордо відповів Петрик.

- От якраз збирався подарунок мамі віддати, коли ти прибіг і випередив мене, - заусміхався Мирослав.

- О, так я перший маму привітав, - радісно заплескав у долоні хлопчик. - Супер!

- Так, ти моє янголятко маленьке, - Олена поцілувала сина і знову поглянула на чоловіка, який тримав в руках конверт.

- Ми тебе вітаємо, кохана, і от, тримай, - Мирослав простягнув дружині подарунок і з очікуванням поглянув їй в очі, зовсім як Петрик нещодавно.

- Оу, так це ж... відпочинок в найкращому готелі Золотого узбережжя!, - жінка здивовано поглянула на чоловіка. - Заселення післязавтра... але ж в мене робота.

- Ні, я зателефонував твоєму шефу і у тебе сьогодні почалася відпустка, - Мирослав із задоволенням спостерігав за обличчям дружини, яке розцвіло щасливою усмішкою.

- Дякую, - Олена обійняла чоловіка і Петрик одразу ж підліз під руку матері, щоб прийняти участь у сімейних обіймашках. - Ви в мене чудові.

- Так, пий каву, а то охолоне, і поїдемо по магазинах, ти ж хотіла новий купальник в цьому році підібрати, а я сам цього зробити не зможу, - Мирослав відсторонився від дружини, підхопивши сина на руки. - А ми поки кашу поїмо.

- Ок, одразу ж і в мережу зайду, - кивнула жінка, взявши до рук телефон. Її погляд зупинився на трояндах, які стояли в вазі біля ліжка. - І квіти... вони прекрасні, дякую.

- Це ти в мене прекрасна, - чоловік ніжно усміхнувся дружині і пішов з Петриком на кухню.

- А мені щось купимо?, - хлопчик примостився на стільці, спостерігаючи за тим як батько готує йому сніданок.

- А що б ти хотів?, - вигнувши брову, Мирослав поглянув на сина.

- Ну, я ж вже дорослий, до школи восени піду, - задумливо почав Петрик. - Думаю, що мені вже можна повний комплект для підводного плавання купити!

- Ого, юначе, у вас і запити, - засміявся Мирослав. - Повноцінним дайвінгом в цьому році ти займатися ще не будеш, а от нову маску з ластами ми купимо.

- Супер, мене влаштовує, - закивав хлопчик. - Я все одно на глибину ще боюся плавати, бо там живуть монстри.

- Хм, чому ти так вирішив?, - здивовано поцікавився Мирослав.

- Ну, в мультику якось бачив, - зніяковіло відповів Петрик.

- Синку, то все вигадки, монстрів в морі немає, але в деяких водяться небезпечні хижаки, наприклад акули, пам'ятаєш нам гід в минулому році розповідав про акваторію Середземного моря, - розтріпавши сину волосся, сказав Мирослав.

- А, так, точно, пам'ятаю, - закивав хлопчик, починаючи снідати.

- Ну от, якби там були монстри, то нас би попередили, - впевнено сказав батько. - Ми з тобою обов'язково подивимось фільм про морських мешканців і їх роль на планеті.

- Круто, а то мені хлопці в дворі казали, що в цих мультиках все правдиве, - заусміхався Петрик. - А кіно ж крутіше за мультик, ото я й розповім їм про справжніх хижаків.

Незабаром Олена приєдналася до своїх чоловіків і вони почали планувати сьогоднішні закупи, обговорюючи плани на відпочинок та купівлю необхідних припасів в дорогу.

- А мої хижаки, що планують в дорозі їсти?, - усміхаючись поцікавилась жінка. - Ми ж на своєму авто поїдемо?

- Так, на своєму, - кивнув Мирослав. - На обід та вечерю можемо зупинитись у ресторанчиках, але припаси обов'язково візьмемо.

- Ок, тоді зараз список в телефоні сформую, - Олена відкрила блокнот і почала швидко набирати текст.

- Ще б печива з горішками, - мрійливо сказав Мирослав, підморгнувши сину.

- О, так, мамусю, печиво приготуєш?, - хлопчик почав крутитися на стільці, поглядаючи на маму.

- Що ж з вами робити, - засміялася Олена. - Звісно приготую. Вже записую необхідні інгредієнти до списку закупівель.